У радянській школі дуже любили про це розмірковувати, навіть давали завдання писати твори: «роль особистості в історії». Що там міг сказати розумного дев’ятикласник? Дарма, від нього це й не вимагалося. Він просто мав собі затямити, що від особистості – точніше, від його особистості – нічого не залежить. Під цю настанову підкладалася якась «діалектика», проте основний зміст послання залишався вкрай простим: той світ, де діють леніни, сталіни, гітлери, хрущови та щербицькі – світ особливий, паралельний, на який жодна проста людина вплинути не в змозі.
Нинішній пересічний член українського суспільства й, до речі, виборець – той самий дев’ятикласник, що подорослішав, пройшов школу застою, перебудови, розбудови, кучмізму, нової надії та нового застою. Він на власному досвіді переконався, що історія робиться без його участі. А той безсумнівний факт, що якось-таки вона робиться, змушує його шукати прості пояснення за межами раціонального: все вирішують олігархи, мафія, Кремль, Вашингтонський обком, жидомасони чи інопланетяни. В такому випадку краще було б уже покладатися на волю Бога, але про нього чомусь згадують рідко, далися взнаки уроки діалектики.
( різниця між українцями і американцями (на жаль) )
![]() | You are viewing Log in Create a LiveJournal Account Learn more |